Новини » 2017 » Червень » 30 »
«Я почала займатись цим бізнесом, не маючи елементарного поняття, що мені робити»
Цією публікацією ми розпочинаємо цикл інтерв’ю з франчайзі «Універсального Прибиральника», в яких вони розповідають, що підштовхнуло їх до того, щоб започаткувати власну справу, чому зупинили свій вибір на сфері надання клінінгових послуг, чому обрали франшизу «Універсальний Прибиральник», а також діляться своїм досвідом, секретами, мріями.

— Пані Наталіє, як Ви потрапили у клінінговий бізнес?
— Я переїхала з Києва до свого рідного міста, до Кременчука, вийшла заміж і сиділа вдома, бо не могла ніяк знайти роботу в банку на тій посаді, яку хотіла. Була фактично домогосподаркою. Одного разу мила вдома вікна і думала, як же це важко, мені здавалось, що в мене не виходить. Почала в Інтернеті шукати швабру для миття скла. Ходила-ходила по різних сайтах і якось само собою переключилась на пошук фірм, які б у Кременчуці помили мені вікна. До пошуків приєднався чоловік і випадково натрапив на франшизу «Універсальний Прибиральник». На той час у нас було відкрите питання, щоб розпочати власний бізнес. І цей варіант нас зацікавив. Я того ж чи наступного дня написала Анатолію (Анатолій Мельник, власник ТМ «Універсальний Прибиральник». – прим. авт.) і він мені одразу відповів. Ми з чоловіком ще два тижні повагалися, і зрештою прийняли рішення про придбання франшизи.

— Скільки років Ви уже в цьому бізнесі?
— Майже два роки. 15 липня буде два роки, як я в цьому бізнесі.

— А за освітою Ви банкір, так?
— Так, у мене вища освіта за спеціальністю банківська справа. Я закінчила Київський національний економічний університет з відзнакою і працювала за фахом в банку з цінними паперами. Але в мене така вузька спеціалізація, що, мабуть, окрім Києва, ніде більше такої роботи не знайти.

Вирішивши зайнятись клінінговим бізнесом, я думала, що це займатиме не дуже багато часу. Насправді ж виявилось, що я стрибнула в потяг, і це не така робота, якій достатньо приділяти три-чотири години на день, — не для домогосподарок. Це робота, яка потребує цілковитої самовіддачі.

— Сумуєте за роботою в банку?
— Ні, не сумую. Для мене власний бізнес — це досвід. У банку я була підлеглою, звичайним найманим працівником. І на всі речі я дивилася з позиції найманого працівника. У бізнесі ж, ставши керівником, я відкрила для себе інші сторони взаємовідносин між людьми.

— У чому ж різниця?
— Найманим працівникам що властиво? Вони постійно критикують керівництво. Вони не задоволені своєю зарплатнею. Їм здається (і мені так само здавалось), що тебе не цінують, що ти вартий більшої зарплатні, що робиш багато, а отримуєш не так багато. Я часто не погоджувалась з рішеннями керівництва. Не розуміла, чому керівництво скорочує людей, чому їх штрафує і т.д. А коли вже стала сама керівником, у мене всі образи на колишнє керівництво минули. Я зрозуміла, чому воно саме так чинило з робітниками. Досвід керівництва для мене дуже цінний. Керівником бути складніше, ніж найманим працівником: треба вибудовувати стосунки з багатьма людьми, які є в тебе у підпорядкуванні, треба вміти правильно визначити, що в кого краще вдається, як мотивувати працівників.

— Чи правильно я зрозумів, що до «Універсального Прибиральника» Ви жодним іншим бізнесом не займались?
— Не займалась. Це — перший бізнес. І в мене в сім’ї ніхто бізнесом не займався, і ніхто навіть мені не підказував, як його саме робити. Тобто я в нього увійшла, не маючи елементарного поняття, як взагалі той бізнес робиться.

Довідка

Наталя Кучеренко
Вік:
В мережі з: 26.06.2015
Обслуговує міста: Кременчук і Горішні Плавні, Полтавська область
Обіймає посаду: консультант з франчайзингу ТМ "Універсальний Прибиральник"
Здобула звання: Активні франчайзі

— Чим саме Вас привабила сфера надання послуг з прибирання?
— Виношуючи ідею власного бізнесу, я для себе вирішила, що він має мати соціальну вагу, тобто я хотіла робити щось таке, що приносило би реальну користь людям або, принаймні, естетичне задоволення мені. Хотілось зробити свій внесок у щось. Тому що, коли я працювала в банку, то розуміла, що я — просто гвинтик у величезному механізмі і, незалежно від того, добре я працювала чи ні, особливого впливу на кінцевий результат я не мала. Я його не бачила. А прибирання — це дуже потрібна людям справа. У Кременчуці до нас не було жодного нормального сайту і жодної фірми, яка б надавала послуги з прибирання.

— І що, конкурентів і досі не маєте?
— Конкуренція є. Періодично з’являються фірми, а потім кудись зникають. Завдяки франшизі клієнти нам більше довіряють, особливо велика довіра з боку компаній та забезпечених людей, які готові платити більше, але хочуть бути впевнені у результаті. Завдяки франшизі у нас зараз великий потік клієнтів, роботи вистачає. А ті фірми чи групи людей, які займаються у нас в місті прибиранням, ми не вважаємо своїми серйозними конкурентами, тому що вони працюють в дещо іншому сегменті. У них клієнтура інша. Тобто на різний гаманець у нас є фірми, я б так сказала. Але ми — на першій позиції.

— Чому Ви вирішили працювати під парасолькою «Універсального Прибиральника», а не розвивати власний бренд?
— По-перше, ти розумієш, що ти не один. Тобто вже є хтось, у кого такий самий бізнес в іншому місті, і цей бізнес не закрився протягом п’яти років, працює успішно. Це вже така впевненість, що, вкладаючи гроші, ти йдеш на менші ризики. Окрім того, з франшизою ми отримали інформацію, що робити, щоб на цьому заробити. Я не кажу, що це вже готові інструкції, але це дуже великий відсоток знань, які ти можеш застосувати на своєму бізнесі і бути впевненим у гарному результаті. І, плюс до цього всього, це команда людей, які готові допомогти у будь-який час порадою — і як працювати на об’єкті, і як готувати документи, і як вирішувати певні спірні питання з працівниками, як з себе поводити клієнтами.

— Ви сказали, що цей бізнес не підходить домогосподаркам. А от цікаво, кому, на Вашу думку, він підходить більше — жінкам чи чоловікам?
— Як на мене, для жінки цей бізнес складний. Він займає дуже багато часу. Треба бути готовим, що доведеться почати роботу о 5-ій ранку, що робота може затягнутись до 12-ої ночі. Іноді доводиться працювати у вихідні. Це робота 24 години на добу. І навіть коли ти не працюєш, ти думаєш про роботу. До того ж, є певні фізичні завдання, з якими, безумовно, краще може впоратись мужчина. Це все створює велике навантаження для жінки. Саме тому я більшість функцій передала своєму чоловікові. Тактичні, такі щоденні завдання, вирішує він. У нас ще є менеджер, він самостійно їздить на об’єкти, оцінює об’єм робіт і відповідає за здачу об’єктів. Я ж зосередилась зараз більше на стратегічних завданнях, на тому, що вимагає сидіння в офісі — маркетинг, робота з рекламою, продукування нових ідей плюс бухгалтерія. Їжджу на навчання. Укладаю службові інструкції. Якщо спочатку офісної роботи було небагато, то з часом її стає все більше. Комусь її треба виконувати.

— За ті два роки роботи з «Універсальним Прибиральником» чи зауважили Ви якісь недоліки у франшизі? Що, на Вашу думку, можна покращити?
— Чим більшою стає мережа «Універсального Прибиральника», тим актуальнішою стає необхідність розробки стандартів. Йдеться і про стандарти чистоти, і про те, якого класу інвентар та хімію можна використовувати. Щоб не було такого, що в якомусь місті відкрилась франшиза, і там людина під нашим брендом працює з домашніми ганчірками, з непрофесійною хімією, купленою в супермаркеті чи на ринку.

Окрім того, постала необхідність створити навчальний центр для нових франчайзі, а також для працівників. Тому що людей щораз більше і більше, і кожному пояснювати, як все робити, складно. А так новенькі, перш ніж приступати до виконання безпосередніх обов’язків, проходили б сертифікацію в цьому центрі.

— Поділіться секретом, за якими критеріями Ви підбираєте персонал, на що звертаєте увагу на співбесіді?
— Підбір персоналу є однією з моїх функцій. Це теж дуже цікавий досвід — як людина поводиться на співбесіді, як — на першому прибиранні, а як — через два-три місяці після працевлаштування. Це три різні людини!

І от на співбесіді важливо зрозуміти, якою людина потенційно стане через три місяці. Тому що є тенденція, що спочатку, коли людям дуже потрібна робота, вони готові працювати, а після певного часу — у когось це тиждень, а в когось місяці — вони починають бути незадоволеними, і це позначається на якості виконуваної ними роботи, на їхньому ставленні до клієнта чи до керівництва. Тому я для себе відпрацювала такий основний елемент на співбесіді — я просто дозволяю людині виговоритись. Я хочу зрозуміти, які в кандидата цінності. Якщо людина працювала на заводі або, буває, бухгалтери приходили, — для мене це такий маячок, що на неї можна покластись, що вона, до прикладу, не запізнюватиметься. Я розмовляю з кандидатами на різні теми — і про сім’ю, і про те, чим вони хотіли б займатися. Розговоривши людину, я отримую більше інформації про неї. Але співбесіда — це ще не все. Далі треба вже дивитися, як людина поводиться на об’єкті, як у неї все виходить.


"Клінінг — це невеликий бізнес, але він навіть в наших реаліях може жити. І може жити стабільно і тривалий час."


— Про які підводні камені слід знати тому, хто наразі лише думає зайнятись клінінгом?
— Я скажу не так про підводні камені, як про реалії. Ті, хто хоче зайнятись таким бізнесом, мають бути готові віддавати йому весь свій час. Це не той бізнес, де можна обирати, це я буду робити, це я не буду робити. Якщо хочеш, щоб бізнес був успішний, треба відповідати на звернення усіх клієнтів і бути готовим працювати. Навіть самому поприбирати на об’єкті, щоб знати, як це робити і потім інших навчити. Тому, якщо хтось думає, що цим бізнесом можна буде займатись один-два дні на тиждень, він глибоко помиляється. Треба бути готовим працювати самовіддано. Важливо вчитися спілкуватися з клієнтами. Якщо ти ніколи не спілкувався з клієнтами, тобі в цьому бізнесу буде складно. Для цього в нас і відбуваються тренінги, на яких нас навчають, як діяти в тих чи інших випадках, які існують ризики з клієнтами. Тому що іноді попадаються клієнти непорядні.

— Відмовляються платити за роботу?
— У мене була ситуація, коли клієнт недоплатив 3000 гривень. Він повинен був заплатити 8000 грн., а він після виконання замовлення два тижні взагалі не виходив на зв’язок, потім кинув 5000 грн. і вирішив, що більше не хоче платити, хоча усім був задоволений і об’єкт прийняв. Вирішити цю ситуацію не вдалося.

Рідко, але трапляється, що, дійсно, занадто прискіпливий клієнт знаходить певні недоліки і відмовляється платити. Але переважно, якщо таке і стається, ми приїжджаємо і цей недолік усуваємо.

Якщо ви думаєте почати клінінговий бізнес, треба бути готовим ще й до того, що вам доводеться самим шукати клієнтів. Через сарафанне радіо, через саму якість своїх послуг. Активно напрацьовувати коло клієнтів. На початку може бути так, що буде одне замовлення на тиждень або навіть одне замовлення на два тижні. А ще є сезонність в нашій роботі: січень-лютий — це у нас затишшя, а всі інші місяці — активна робота. Це варто врахувати.

Клінінг — це невеликий бізнес, але він навіть в наших реаліях може жити. І може жити стабільно і тривалий час.

— Скажіть, чи реально стати мільйонером, надаючи клінінгові послуги?
— Так, я думаю, що реально. Але для цього треба розвиватись у декількох напрямках. Зараз в мережі у нас є і генеральне прибирання, і прибирання після ремонту, і миття вивісок, вітрин, фасадів; є контрактне прибирання — коли ми обслуговуємо будинки, офіси, магазини; є у нас хімчистки. І чим довше я в цьому бізнесі, тим більше я бачу потенційних можливостей для розвитку. Тому що чистота — це не тільки чистота в квартирі, це може бути чистота на пляжі, у парку, на прибудинковій території, у під’їздах.

Якщо взяти Кременчук, це невелике місто, де 230 тисяч населення, здається. І як би ми не старалися, нам не вдасться отримати замовлення на прибирання 20 або 30 квартир щодня. Попит обмежується розміром міста. Натомість є багато напрямків, де попит залишається незадоволеним. В інших містах така сама ситуація.

— Не запитуватиму, скільки саме мільйонів заробили Ви, але скажіть принаймні, як швидко Вам вдалося «відбити» вкладені кошти? Чи Ви їх ще не «відбили»?
— Я вже «відбила». Коли в 2015 році я зайшла в мережу, в Україні була криза — оці воєнні дії, АТО і все інше. Мої колеги, які на той час працювали два або три роки, розповідали мені, що вони «відбили» гроші за шість-дев’ять місяців. Я сподівалась, що в моєму випадку так само буде. Проте ми з чоловіком вклали в цю справу багато грошей, бо вирішили вже на старті придбати найкраще, найпотужніше обладнання, щоб мати змогу обслуговувати великі об’єкти. Можна сказати, ми відкривали цей бізнес на широку ногу. З урахуванням цього лише зараз, через два роки, інвестиції окупилися.

— Яка Ваша найбільша мрія?
— Мені здається, що в нашій країні, в тому числі в моєму місті, залишається невирішеним питання громадських туалетів. Немає нормальних закладів, де можна отримати якісну послугу. Оці біо-туалети — це не вихід. Тому в мене є рожева мрія відкрити сучасні туалети, такі, знаєте, як у Німеччині — щоб, коли ти в нього заходиш, ти був повністю впевнений в тому, що там немає ніде ні мікробчика. Повністю чисто. І ти готовий за це платити 10 і 20 гривень. Я думаю, це теж можна зробити під брендом «Універсального Прибиральника». Можна і автомийку відкрити. Це теж чистота.

Опубліковано: 30.06.2017
Розмовляв Василь Жовтенко


Поділитися з друзями:

Категорія: Інтерв`ю з франчайзі | Переглядів: 309

Більше інтерв`ю


Читайте і любіть нас :)

Дякуємо. Гарного вам дня!