Новини » 2017 » Листопад » 29 »
«Якби ми організували компанію з прибирання без франшизи, то ми би уже давно закрилися»
Цією публікацією ми продовжуємо цикл інтерв’ю з франчайзі клінінгової компанії «Універсальний Прибиральник», в яких вони розповідають, що підштовхнуло їх до того, щоб започаткувати власну справу, чому зупинили свій вибір на сфері надання клінінгових послуг, чому обрали франшизу «Універсальний Прибиральник», а також діляться своїм досвідом, секретами, мріями.

Сніжана Русин-Берчак й Антоніна Русин— «Універсальний Прибиральник» — це ваш перший бізнес?
Сніжана: — Це не перший наш бізнес. Ще в 2010 році ми з сестрою вирішили спробувати себе у бізнесі. На той час кожна з нас займалась своїми справами, працювали на різних роботах. Тоня перша почала власну справу, а через кілька місяців я долучилась до неї. На той час ми мали такі невеличкі магазинчики одягу. Пробували возити, торгувати.

— Секонд-хенд?
Сніжана: — Ні-ні, не секонд-хенд. Це був звичайний одяг, ми його возили із-за кордону. Не сказала б, що у нас були дуже великі успіхи в тому бізнесі.

Антоніна: — Ти права. Ми зрозуміли, що магазин не приноситиме нам значні прибутки, щоб ми вже могли зупинитись на цьому. І плюс, у нас було багато товару, який залишався. Виходить, це ті ж таки наші гроші, які ми просто пакували у коробки і відкладали вбік. Тому ми постійно були в пошуках нових ідей для бізнесу.

— Словом, як то кажуть, перший млинець вийшов глевкий, так?
Сніжана: — Можна і так сказати. Важливо, що ми «скуштували» грошей, зрозуміли, що можемо працювати самі на себе, тобто ти вже не мусиш чекати кожен місяць на зарплату від когось, а можеш мати свої гроші. Це дуже приваблювало. Тому ми були в пошуку. Тим більше, ми бачили, що магазин — це таке: сьогодні воно є, а завтра нема. Була величезна конкуренція на той час саме в торгівлі таким одягом.

— Тобто це не була унікальна пропозиція на ринку, бо всі приблизно одне і те ж возили на продаж?
Сніжана: — Так. На той час це було дуже популярно, і багато, хто мав гроші, відкривали такі магазини. Ми розуміли, що рано чи пізно цьому прийде кінець, і що треба шукати щось більш серйозне. Увесь час думали, що саме. Переглядали різні варіанти. Не вдавалось знайти нічого підходящого, бо, зрозуміло, щоб почати бізнес, потрібно великі капіталовкладення. І суто випадково, одного дня, переглядаючи по роботі закарпатські новинні сайти, я знайшла невеличке оголошення, що на Закарпатті буде розпродаж бізнесів. Зателефонувала Тоні, кажу: «Слухай, я тут знайшла інформацію на сайті з досить-таки привабливою пропозицією». Цей розпродаж бізнесів організовував Анатолій Мельник (власник франшизи «Універсальний Прибиральник». — прим. авт.). Там були дійсно привабливі пропозиції — як для людей, які мають невеличку суму капіталу, так і для тих, хто готовий вкласти кілька тисяч доларів. Там було щось порядка п’яти-шести бізнесів, на будь-яку кишеню.

— Ви маєте на увазі, це був розпродаж франшиз «Універсального Прибиральника»?
Сніжана: — Ні-ні. Це Анатолій організував розпродаж бізнесів. Називалось це «ФранчКемп». Він зібрав в Ужгороді власників кількох бізнесів, які розпродували франшизи. Серед них – заклад швидкого харчування, служба перевезень, магазин обігрівачів... Нас привабила ідея служби перевезень та клінінг. Ми над цим задумалися, тому що там була невелика сума першого капіталовкладення.

На ФранчКемпі було досить багато ужгородців. Усі представники бізнесів презентували свої франшизи, пропонували придбати. З того, що ми почули, ми все ж таки подумали і виришили, що вантажні перевезення — це не для нас. Це складніший бізнес, який пов’язаний з більшими ризиками, і там була складніша система: треба було організовувати великогабаритні машини, це все орендувати і таке подібне…

Антоніна: — Додам: клінінг нас зацікавив тому, що раніше ми уже обговорювали цю тему. Думали над тим, щоб організувати бригаду і займатися прибираннями.

— Самостійно?
Антоніна: — Самостійно. Тому, коли Сніжана побачила цю рекламу, ми ще більше зацікавились, бо одразу подумали, що, можливо, там почуємо щось нове для себе про клінінг.

Сніжана: — Після презентації франшиз ми підійшли до Анатолія. Крім нас, було ще кілька бажаючих почати клінінгову справу по франшизі. Ми хвилювались, бо вже подумки уявляли себе в цьому бізнесі, а тут, бачите, конкурент намалювався. Анатолій переговорив з кожним і обрав нас.

— Як він пояснив, чому свій вибір зупинив саме на вас?
Антоніна: — Мабуть, він побачив у нас більше впевненості і 22 лютого 2012 року ми уклали договір.

Сніжана: — Чесно кажучи, коли почали працювати, було дуже багато сумнівів, був страх. У нас були такі періоди, що ми взагалі хотіли закритись, хотіли відмовитись від цього бізнесу, тому що було певне розчарування.


Сніжана Русин-Берчак: "Я насправді дуже вдячна, що так склалося життя, що я свого часу побачила те оголошення на сайті про розпродаж бізнесу і познайомилась з Анатолієм. Якби не той випадок, не відомо, чим би ми зараз займалися."


— У скільки вам обійшовся старт в бізнесі?
Антоніна: — Це було 15 тис. грн. На той час це було фактично $2 тис.

— Чим же вам допомогла на ділі франшиза? Яку допомогу ви отримали від її власника, Анатолія Мельника?
Сніжана: — Він дав нам поняття, як взагалі працювати в цьому бізнесі. Тобто, ми собі уявляли це зовсім інакше. Чесно кажучи, коли ми перед тим думали організувати компанію з прибирання, то це виглядало в нашій уяві зовсім інакше. Зараз уже ми розуміємо, що на той час ми ані найменшого поняття не мали, що це таке і з чим його їдять. Ми не знали, що клінінговий бізнес — насправді серйозна справа, що є купа спеціального обладнання. Придбавши франшизу, ми отримали всю інформацію «під ключ»: як робити, що робити, куди оголошення давати, як шукати персонал, як шукати замовників.

Антоніна: — Нам дали всю необхідну документацію для роботи.

Сніжана: — Ми були вражені. Зрозуміли, що насправді ми нічого не знали про цей бізнес. І вже зараз ми впевнені в тому, що якби на той час організували таку компанію з прибирання без франшизи, то вже б не працювали.

Антоніна: - З франшизою в нас теж були різні періоди. Але тут завжди відчували підтримку.

— Чому ви збирались закритись?
Сніжана: — Коли минуло півроку, на який ми проплатили франшизу, у нас виникла думка, що ми не хочемо більше працювати. Тому що ми зайнялись цим бізнесом, будучи в рожевих окулярах: думали, що на нас відразу посиплеться купа замовлень і не буде відбою від клієнтів. Насправді, реальність виявилась не такою. Цілих три роки ми важко йшли до того, щоб замовлення стали стабільними, а не випадковими. На той час, коли ми геть занепали духом, Анатолій нас підтримав.

Антоніна: — Він дав нам такого, своєрідного, копняка — що не можна опускати руки.

Сніжана: — Дав зрозуміти, що не можна просто так здаватися. Сказав: «Дівчата, до весни попрацюйте, а тоді вже скажете, чи ви хочете закриватись. Дайте собі ще один шанс довести, що ви все зможете». Це нас і спонукало рухатись далі. Якби ми працювали без франшизи, то, звичайно, при першому ж сумніві вже закрилися б.

— І шукали би щось інше...
Антоніна: — Напевне. Коли в людини руки опускаються і нема підтримки, то вже важче вибратися з цього стану. А коли є підтримка, то руки як опустилися, так і піднімуться. Франшиза цим — підтримкою — нам дуже допомогла.

— Як швидко у вас з’явився перший клієнт? Як ви його знайшли?
Антоніна: — Договір ми уклали 22 лютого. А 8 березня, о восьмій ранку, лунає дзвінок. Ми трішки розгубилися з несподіванки, але домовилися про зустріч. Як з’ясувалося згодом, перше замовлення було із сайту. Поїхали на оцінку, не маючи на той момент жодного досвіду, як оцінювати, що казати. Треба було вчитись. Словом, оцінили не на ту суму, на яку потрібно було, десь втричі дешевше. Та ще й клієнт попався не найщедріший, називав свою ціну. Зрештою, ми погодились. Але пощастило, що у того клієнта змінились плани, в будинку потрібно було ще щось доробляти, тому саме прибирання перенеслося на два тижні пізніше. Тим часом до нас надійшло ще одне замовлення: також будинок після ремонту. Тут в ціні ми знову ж таки програли, але зате набралися першого досвіду.

— Скільки часу ви його прибирали?
Антоніна: — Три дні прибирало п’ятеро людей. А для порівняння, тепер, після шести років діяльності, такий будинок прибирають зазвичай шестеро людей за один день. Тоді, звісно, ми вийшли, як то кажуть, по нулях. І тоді, коли вже знову подзвонив нам отой перший клієнт, ми, отримавши досвід, знали, чого насправді вартує таке прибирання.

Довідка

Сніжана Русин-Берчак
Антоніна Русин
В мережі з: 22.02.2012
Розпочали бізнес: у 30 років (Сніжана), у 27 років (Антоніна)
Обслуговують місто: Ужгород
Здобули звання: Активні франчайзі
Рейтинг: перше місце (2015, 2016)

— В Ужгороді взагалі велика конкуренція на ринку клінінгових послуг?
Сніжана: — На той час, коли ми починали, в Ужгороді було дві чи три клінінгові фірми. Наразі, чесно кажучи, ми особливо не відслідковуємо наших конкурентів. Натомість, вони відслідковують нас, тому що не раз телефонують під виглядом звичайних клієнтів і випитують ціни. Буває, що телефонують і відкрито пропонують співпрацю тоді, коли самі не в змозі справитися із замовленням. Часом навіть нас рекомендують клієнтам.

Антоніна: - Клієнт, буває, дзвонить і каже: «Вас порекомендувала ось та клінінгова компанія з Ужгорода».

Сніжана: — До теми згадаю. Трапився у нас минулого року такий випадок: зателефонували з державного підприємства, я приїхала на оцінку, назвала вартість, вони сказали, що їх усе влаштовує. На другий день прийшли на об’єкт наші дівчата, у фірмових футболках, з професійним обладнанням. А замовники стоять здивовані і кажуть: «Цього ми не очікували». Як з’ясувалося, тижнем раніше підприємство замовило клінінг в іншій компанії, яка підвезла їм двох молоденьких студентів зі звичайними віниками. Хлопці попідмітали дві години приміщення, і, зрозумівши, що не впораються, тихенько втекли.

— А як щодо клієнтів — хто переважно користується вашими послугами? Які з ваших послуг, так би мовити, найбільш ходові?
Сніжана: — Надаємо послуги з генерального прибирання, після будівництва чи ремонту, миття вікон, фасадів, прибирання території, контрактне прибирання, хімчистка килимів і м’яких меблів. Але у відсотковому співвідношенні таки найбільшим попитом користуються генеральні прибирання та після будівництва. Зараз в Ужгороді будівництво розгортається значними темпами (це і приватні будинки, і купа квартир здається у новобудовах), тому це — основа замовлень, які ми виконуємо.

— Наскільки зросла кількість замовлень за ті шість років, що існує представництво «Універсального Прибиральника» в Ужгороді?
Сніжана: — Ми постійно робимо моніторинг наших замовлень. Їхня кількість з кожним роком зростає.

Антоніна: — Якщо порівняти, то в минулому, позаминулому році ми мали по три-чотири замовлення в тиждень, три роки тому це могло бути одне замовлення на два дні. А чотири роки тому й узагалі мали одне-два замовлення на тиждень. Наразі ріст очевидний.

— У попередніх інтерв’ю ваші колеги з інших представництв розповідали, що в «Універсальному Прибиральнику» відносно нещодавно стали розвивати напрямок контрактного прибирання. Як у вас із цим справи?
Антоніна: — Звичайно, у нас є контрактне прибирання, ми обслуговуємо багато об’єктів. Один із найбільших у нас — це фабрика з пошиття чохлів для автомобілів. А так взагалі-то обслуговуємо офіси, кафе, магазини, автосалони. Розвиваємо систему співпраці з ОСББ щодо прибирання під’їздів.

— А як швидко вам вдалося повернути початкові капіталовкладення?
Антоніна: — Наскільки пам’ятаю, за три місяці.

— Чи реально, займаючись клінінговим бізнесом, стати мільйонером?
Сніжана: — Як вам сказати. Можливо, десь таке і є, але в такому містечку, як наше, не думаю, що мільйонером можна стати. Але на життя заробити можна.

— Що вас не влаштовує у франшизі «Універсальний Прибиральник»? Які в неї недоліки?
Сніжана: — Особисто я не бачу абсолютно жодних недоліків. Мені все подобається. Я насправді дуже вдячна, що так склалося життя, що свого часу побачила те оголошення на сайті про розпродаж бізнесів та познайомилась з Анатолієм. Якби не той випадок, не відомо, чим би ми зараз займалися. Анатолій дуже багато зусиль докладає для розвитку франшизи. Я вважаю, що ми сповна отримуємо те, за що платимо гроші.

Антоніна: — Звичайно, з нинішнім досвідом ми би могли займатись цим бізнесом самостійно, бо знаємо уже, з ким зв’язуватись відносно інвентарю, хімії, як працювати, як клієнтів знаходити. Але тут ми отримуємо набагато більше. «Універсальний Прибиральник» — це як сім’я, де панують теплі відносини. Мені подобається.

— Але це ж бізнес. До чого тут теплі відносини?
Антоніна: — Це не тільки бізнес, це ще й спілкування з людьми, з якими у тебе спільні інтереси, обмін різною інформацією. Тут ми отримуємо набагато більше, ніж просто знання про бізнес. Адже франчайзі з різних міст України – між собою не конкуренти, а однодумці, які завжди готові поділитися з тобою своїм досвідом.

— На початку ви казали, що перший клієнт прийшов до вас з сайту. На сьогодні сайт так і залишається основним генератором клієнтів чи ви їх іншим шляхом знаходите?
Сніжана: — Чесно кажучи, ми не надто активно займаємось рекламою. Кілька разів на рік менеджер розносить флаєри з інформацією та й по всьому. В основному, нас знаходять через сайт. Багато замовлень йдуть за рекомендацією. «Сарафанне» радіо працює.


Антоніна Русин: "Звичайно, з нинішнім досвідом ми би могли займатись цим бізнесом самостійно, бо знаємо уже, з ким зв’язуватись відносно там інвентаря, хімії, як працювати, як клієнтів знаходити. Але тут ми отримуємо набагато більше. «Універсальний Прибиральник» — це як сім’я."


— Про які підводні камені варто знати тому, хто надумає зайнятись клінінговим бізнесом? Що варто знати, без чого успіху в цій справі не добитися?
Антоніна: — Варто запастися терпінням і не здаватися. В принципі, це в будь-якому бізнесі так є. Три роки витримки — і все буде добре.

Що стосується саме нашого міста, то тут ще треба зважити на специфіку нашого регіону. Тому що я знаю франчайзі з інших регіонів, в яких з першого дня все пішло. Там клієнтура інша, інший менталітет у людей.

— У чому ж специфіка Закарпаття?
Сніжана: — Закарпаття досить такий своєрідний регіон. Якщо говорити суто про нашу сферу, то у нас з самого початку була проблема — брак робочої сили. У центральних та східних регіонах це відчувається не так гостро. Думаю, все через те, що в нас близько кордон і всі, хто хоче і має бажання заробити, виїжджають на заробітки.

— Ну так, якщо в Запоріжжі народ їде на заробітки в Польщу, Чехію, то що вже казати про Ужгород.
Сніжана: — Людина, яка працювала за кордоном, і отримувала в місяць $1000, уже не хоче тут працювати за 3-5 тис. гривень. Тому і важко з персоналом. Це було так з самого початку, тому що тут, на Закарпатті, споконвіку всі кудись виїжджають. Очевидно, це вже в крові є, що люди хочуть мати все і відразу, і багато всього.

Що ж стосується клієнтів… Якщо в Європі клінінг — це вже звичне явище, то у нас, судячи з нашого шестирічного досвіду, лише зараз люди починають розуміти, що, так, клінінг — це потрібна послуга. Є і нерозуміння, і упередження. Не раз було, що на інтернет-ресурсах, коли хтось шукав прибиральницю, я залишала наш номер телефону і зазначала, що це — професійне прибирання. У відповідь отримувала негативні відгуки: мовляв, «що там такого професійного». Спочатку намагалась там добитися справедливості, донести до людей, що таке професійне прибирання. Натомість, на мою адресу сипалось ще більше негативу. От не розуміють люди, що професійне прибирання — це одне, а те, що там прийде якась, вибачте, тьотя Маруся зі шваброю — це зовсім інше.

Антоніна: — Люди просто необізнані. А вже коли скористаються нашими послугами, то багато-хто каже: «Тепер я вже розумію, за що я гроші заплатив».

— Задам вам улюблене запитання журналістів: які ваші плани на майбутнє?
Сніжана: — Є дуже багато можливостей для розвитку. Є куди рухатись. Перше — це розвивати контрактну систему. Якщо так направду сказати, то зараз в цьому напрямку нас трішки гальмує нестача персоналу. Є об’єкти, які ми могли би взяти на обслуговання хоч би й завтра, але бракує робочих рук. Ще один напрямок в нашому розвитку — це розширення «хімчистки килимів та м’яких меблів».

— Зізнайтесь, ви вдома генеральне прибирання робите самі чи просите допомогти своїх працівниць?
Антоніна: — Час від часу проводжу вдома генеральне прибирання з допомогою «Універсального Прибиральника». Мені подобається, що та робота, яку я буду робити сама за тиждень, дівчата в мене зроблять за один день. Я краще той час витрачу на сім’ю, роботу, клієнтів, врешті-решт.

— А Ви, Сніжано?
Сніжана: — Послугами нашої компанії скористалася лише, коли у квартирі робився ремонт. Решту часу я люблю сама прибирати. Знаю, де мені і що треба зробити. Не люблю, щоб хтось чужий ліз в мої особисті речі.

Опубліковано: 29.11.2017
Розмовляв Василь Жовтенко


Поділитися з друзями:

Категорія: Інтерв`ю з франчайзі | Переглядів: 67

Більше інтерв`ю


Читайте і любіть нас :)

Дякуємо. Гарного вам дня!