Новини » 2017 » Серпень » 16 »
«На рівні районних міст у мене найкраще йдуть справи»
Цією публікацією ми продовжуємо цикл інтерв’ю з франчайзі клінінгової компанії «Універсальний Прибиральник», в яких вони розповідають, що підштовхнуло їх до того, щоб започаткувати власну справу, чому зупинили свій вибір на сфері надання клінінгових послуг, чому обрали франшизу «Універсальний Прибиральник», а також діляться своїм досвідом, секретами, мріями.

Остап Гишко— Пане Остапе, що спонукало Вас зайнятись підприємництвом?
— Та не буду до 40 років працювати офіціантом. Хоча, у нас вже, як в Європі, є й офіціанти старшого віку. Але то набридає дуже. А якщо не офіціант, то що тоді? Шукати роботу? Яку? Зрештою, зупинився на бізнесі, і не прогадав, бо бізнес — це моє. Мені подобається, що все залежить суто від мене, усе на мені сходиться і, як я себе поведу, так воно далі і буде. Комусь та відповідальність не подобається, він шукає можливостей найнятись на роботу, а мене, навпаки, відповідальність мотивує. Ніхто наді мною не стоїть, нема ніякого начальника, якого я маю чи то підсидіти, чи то в нього випросити якесь підвищення. Я сам себе підвищую, сам перед собою вислужуюсь.

— То раніше Ви працювали офіціантом?
— Я три роки пропрацював у Львові в ресторані, з них два — на посаді офіціанта і один — барменом.

— А хто Ви за освітою?
— Геолог.

— Не пробували знайти роботу за фахом?
— Працював на 5 курсі три місяці в Луганській області. Щоправда, не стільки геологом, як геодезистом — здійснювали там геофізичну розвідку, підраховували запаси газових родовищ. Потім я женився, з’явилась сім’я, та й думаю: чого буду кудись їздити, краще буду тут щось шукати. А тут, на місці, роботи за фахом не було. Міг в науково-дослідний інститут влаштуватись, але навіщо воно мені треба?!

— Наука — це не Ваше?
— У мене вже кандидатська була, напевно, на відсотків 30 готова. Я там з одним викладачем займався, уже там собі планував своє майбутнє. Але передумав. Яка перспектива? Отримувати мінімальну зарплату, ходити в благенькому піджачку і розказувати, як у нашій країні не цінують геологів? А далі що? Я вирішив, що то не мій шлях. Краще той час на щось інше витратити.

— Чому саме клінінговий бізнес?
— Спочатку я клінінг взагалі не розглядав, я просто шукав ідеї для бізнесу. Була думка фаст-фуд відкрити. Та сфера для мене була зрозуміла. Але для того багато всього треба — якийсь вагончик або причіп, далі зі світлом проблема. Плюс, ти ставиш ту «точку», і вона постійно з тебе тягне гроші. І поки той бізнес піде, то може витягнути з тебе дуже багато. А може ж іще й не піти…

А клінінг — це: маєш замовлення — працюєш, не маєш — не працюєш, і тільки сплачуєш за франшизу.

— Звідки Ви дізнались про франшизу «Універсальний Прибиральник»?
— О, це цікава історія. Сидів я на попередній роботі, людей не було, і я на телефоні набрав в пошуку «Як заробити гроші» чи щось таке — думаю, почитаю. Натрапив на сайт «Універсальний Прибиральник», а там була інформація, що за два тижні у Львові відбудеться презентація франшизи. Треба було зареєструватись. Я зареєструвався. Думаю: піду послухаю, може, щось почерпну розумне. Після презентації ще близько двох тижнів роздумував і, зрештою, вирішив купити ту франшизу. Я подивився, що Калуш — таке ж приблизно місто як Стрий, там півроку працює франчайзі, і в нього щось вдається. Якщо в Калуші вдається, думаю, то може і в мене вдатись.

Взагалі, мені сама ідея того бізнесу сподобалась. Анатолію (Анатолію Мельнику, власнику франшизи «Універсальний Прибиральник». – прим. авт.) під час презентації вдалось її вдало донести. Якби я не почув тої ідеї, то, напевно, не зайнявся б тою справою.

— Що ж це за ідея?
— Що бруд — то є проблема, і ми покликані її вирішувати, робити чистоту. І що людям насправді вигідно мати справу з клінінговою компанією, бо вона відповідає за результат, дбаючи про свою репутацію. У компанії є стандарт чистоти, якого вона чітко дотримується. Плюс вона бере на себе всі клопоти з організації прибирання, клієнт нічим не переймається, йому залишається лише перевірити якість роботи і, якщо вона його влаштовує, заплатити гроші.

— Коли саме Ви приєднались до мережі «Універсальний Прибиральник»?
— 30 листопада 2015 року.

— Де Ви взяли стартовий капітал?
— Та офіціант — то непогана робота в плані грошей: є ставка, є чайові. У мене друг працював у Львові в «Масонах» довгий час, то він там, до того як долар впав, може, і більше 1000 доларів заробляв.

— До речі, чи пригодився Вам досвід роботи офіціантом у бізнесі?
— Працюючи офіціантом, я навчився спілкуватись з людьми, поводитись ввічливо, догоджати клієнту. У сфері послуг це дуже важливо. От, ми зараз маємо прибирати квартиру, де жив алкоголік, який зносив додому різний мотлох. Там його по коліна. Тож я шукав вантажівку з відкритим кузовом, щоб те все сміття повивозити. Почав обдзвонювати водіїв, то мене аж нерви брали, бо ті водії — то є хами, вони, не дослухавши до кінця, що я їм хочу сказати, кидали слухавку. Так не можна. Клієнта треба вислухати, допомогти йому вирішити проблему, а не думати тільки про те, щоб заробити.

— Що на старті бізнесу було для Вас найскладніше?
— Та все було складно. Постійний страх. Переживаєш за кожне замовлення — щоб правильно зробити, не нашкодити (бо маємо справу з хімією, нею різне можна зробити), щоб клієнт був задоволений. Для мене це найголовніше. Про гроші ніколи особливо не думав.


«Коли займаєшся підприємництвом, мозок еволюціонує. Бо коли ти був найманим працівником, то ти знав, що маєш певне коло обов’язків, і тебе більше ніщо не хвилює, а тут в тебе в десять разів більше обов’язків, і від тебе залежить, чи ти заробиш, чи принесеш щось додому чи ні. Спочатку важко, але з часом звикаєш»


— Складно повірити, коли чуєш від бізнесмена, що гроші для нього не головне…
— Роберт Кіосакі писав, що бізнесмен — то така людина, що готова певний період працювати взагалі безплатно. От що відрізняє бізнесмена від найманого працівника. Найманому працівникові треба гроші вже. Взагалі, прикро, що наші люди переважно не вміють з грошима поводитись, не вміють відкладати, якісь там резерви робити. Вони що заробили, то витратили, і так живуть від зарплати до зарплати. А бізнесмен, він собі накопичив певний капітал, вклав його і, відповідно, працює певний час безкоштовно, щоб інвестиції відбилися.

Коли займаєшся підприємництвом, мозок еволюціонує. Бо коли ти був найманим працівником, то ти знав, що маєш певне коло обов’язків, і тебе більше ніщо не хвилює, а тут в тебе в десять разів більше обов’язків, і від тебе залежить, чи ти заробиш, чи принесеш щось додому чи ні. Спочатку важко, але з часом звикаєш, і тобі то подобається все більше і більше. У Гузара є гарна цитата: «Чому люди не хочуть бути вільними? То так само, як не хочуть бути багатими, бо то — колосальна відповідальність».

— Вам уже вдалось повернути вкладені в бізнес інвестиції?
— Так.

— І за скільки часу?
— Приблизно за рік.

— А в презентації франшизи «Універсальний Прибиральник» сказано, що термін окупності становить всього пару місяців…
— Це в ідеалі, за умови, що ти вже на старті маєш певну кількість замовлень на місяць. Але воно так не є. Півроку ти витратиш на те, щоб пристосуватись, зрозуміти нюанси цього бізнесу. Я, коли півроку пройшло, задумався, що далі робити — займатись тим далі чи ні. Ніби, попит є, але замовлень не так багато, бо не знаю, як ті послуги просувати. До того ж, я поєднував бізнес з роботою в ресторані. Думаю собі: так, поки я на тій роботі працюю, а бізнесом паралельно займаюся, нічого з того не вийде, треба зосередитись на розвитку бізнесу. Усе, пішов з роботи — і зразу оборот зріс у 2 рази. За перший же місяць! Це морально мене ще більше мотивувало.

— Яка Вам користь від франшизи? Що вона Вам дає такого, чого б Ви не мали, займаючись клінінговим бізнесом самостійно?
— Придбавши франшизу, я зразу отримав доступу до закритого форуму на корпоративному сайті «Універсального Прибиральника», на якому є дуже багато корисної інформації, починаючи з самих азів. Пізніше Анатолій скерував мене на навчання у Калуш, а потім — до Львова, де я набрався ще більше досвіду. Ще за півроку Анатолій організував мені додаткове навчання: приїжджав до мене тренер з Полтави, і він мені більш наглядно все показав, розписав, пояснив. Самому навчитись цій справі дуже складно. Поки навчишся, то на стільки грабель наступиш, що можеш потім і не встати. «Універсальному Прибиральнику» вже 10 років, і коли ти тільки починаєш працювати, то зразу отримуєш доступ до його десятирічного досвіду. Ти вже знаєш, як вирішувати певні проблеми, на об’єкті чи організаційні, чи будь-які конфліктні ситуації. Є з ким порадитись.

Ще плюс франшизи — у нас є корпоративна бібліотека, яку регулярно поповнює Анатолій. Там кожна книжка — це щось. Наприклад, прочитавши книжку корейського економіста, я зрозумів, що на телебаченні дуже багато спекуляцій щодо того, чому долар у нас зараз не 8, а 26 гривень, і що в тому винен не Порошенко і Яценюк, а військово-політична ситуація в країні, і Янукович в тому числі. Усе дуже зрозуміло.

Дуже цікава книжка Дена Кеннеді «Жорсткий менежмент». Один з прикладів: у нас існує стереотип, що то тільки в Радянському Союзі люди не поважали суспільну власність, і тому крали в голгоспах, у державних установах. Насправді то проблема найманих працівників в усьому світі.

— Ви обслуговуєте лише Стрий?
— Стрий, Моршин. У червні взяв на обслуговування Трускавець. Дрогобич ще є, але там мав лише одне прибирання квартири і хімчистку двох килимів.

— Які особливості ринку клінінгових послуг на Вашій території? Що найчастіше люди замовляють?
— Переважно те, в що я більше повірив, і замовляють. Бо то так є: про що ти думаєш, то краще і виходить. Лідер — чистка килимів. Килими мене найбільше годують. І трохи прибирання. Поки що так. Але, я думаю, послуги розвиваються від найдешевшої до дорожчої, відповідно, чим дорожча послуга, тим більше часу треба, щоб її розкрутити.

— І яка ж послуга, за Вашим прогнозом, набуде популярності найближчим часом?
— Швидше за все, прибирання після ремонту. Прибирання є фінальним етапом кожного ремонту, без того люди взагалі не можуть обходитися. Буває, ми робимо генеральне прибирання квартири, а там ще досі купа будівельного сміття після ремонту.

— Конкуренти Вам не надокучають?
— В Стрию в нас основний конкурент називається «Глибока хімчистка на дому». Навіть реклама їхня на радіо була: «Клінінгова компанія «Глибока хімчистка на дому». Ну, тобто маркетинг в них не дуже. Вони більше хімчисткою займаються, хоча, наскільки я знаю, і прибиранням також. У нас тут така специфіка, що кожну послугу треба рекламувати окремо. Тобто якщо хімчистка, то хімчистка — роздаєш візитки із зазначенням, що то хімчистка. Не можна так «Ми робимо…» — і перелік з десяти пунктів. Це ефекту не буде давати. Треба бити точно в ціль.

— Як Вас знаходять клієнти? Через сайт «Універсального Прибиральника»?
— Там в Google наш сайт знаходиться на високих позиціях. Але справа в тому, що у великих містах уже сформований попит на професійне прибирання, є коло людей, які чули про це, знають, користувались, а тут ще наразі голий ліс. Тому сайт мало допомагає. Треба спочатку донести до людей, що взагалі існує така послуга, а тоді вже збирати замовлення. Коли спілкуюсь з франчайзі з інших міст, вони дорікають мені, що ставлю низькі ціни. Для мене головне — хоча б якось заробити, зачепитися, показати людям, що то таке. Плюс свої люди матимуть роботу. А вони далі: «Чому занижуєте ціни?». Ну, великим містам малі не зрозуміти.

— Ваші колеги з інших представництв «Універсального Прибиральника» розповідали, що у вас в компанії зараз взяли курс на контрактне прибирання. Як у Вас із цим справи?
— Зараз у нас на обслуговуванні чотири ОСББ, три з них — у Стрию, один — в Моршині. Це все новобудови. Перше ОСББ — то я просто у під’їзді розкинув рекламу, і до мене передзвонила голова ОСББ і сказала, що її цікавить генеральне прибирання під’їздів і надалі постійне обслуговування. Домовитись про співпрацю з іншим ОСББ мені допоміг представник фірми-забудовника, в квартирі якого ми робили прибирання. Ще одне ОСББ — то я робив холодні дзвінки, і мені там мешканці розповіли, що їх цікавить професійне прибирання, бо та прибиральниця, яка в них була, їх не влаштовувала, бо прибирала не якісно. І ще один будинок — це ми там прибирали в одної господині, я їй розповів, що є в нас така послуга як контрактне прибирання, і вона на зборах мешканців запропонувала такий варіант.

ОСББ зручніше мати справу з нами, а не звичайними прибиральницями, бо з нами вони можуть розраховуватись по перерахунку.

— Як часто проводите прибирання в ОСББ?
— Раз на тиждень. Це цілий комплекс прибирання — сухе, вологе… Прибираємо в під’їзді, підмітаємо привхідну зону.

— На початку Ви згадали, що зайнятись клінінговим бізнесом Вас надихнув в тому числі приклад франчайзі з Калуша. Чи вдалось Вам повторити його успіх?
— Не хочу хвалитись, але на рівні районних міст у мене зараз найкраще йдуть справи. У нас в місті, в принципі, люди гроші мають, та й розташування у нас, мабуть, найвигідніше у Західній Україні, бо тут залізничний вузол кращий навіть, ніж в Івано-Франківську і Тернополі.

Довідка

Остап Гишко
В мережі з: 30.11.2015
Розпочав бізнес: у 25 років
Обслуговує міста: Стрий, Моршин, Трускавець, Дрогобич
Здобув звання: Активні франчайзі
Рейтинг: десяте місце (2016)

— Вас франшиза «Універсальний Прибиральник» повністю влаштовує чи щось таки потребує вдосконалення?
— Франшизи є різні. Є такі, що лише за саму ідею бізнесу можна брати гроші. Можна ще дати досвід. А можна дати цілу систему. У нас тут системи як такої не дають, кожен автономно розвивається, підбирає засоби… Наприклад, «МакДональдз» — це ж теж франшиза, але вони дають зразу цілу систему і чітко контролюють, як франчайзі її дотримуються. У нас такого нема. З одного боку, це добре, а з іншого, погано. Але, я думаю, в нас мережа йде до того, що буде сформовано стандарти надання послуг, вимоги. Треба все під одну планку підвести, нижче якої не можна надавати послуги. Треба детально прописати, до прикладу, що для генерального прибирання потрібна бригада зі стількох людей, вона має бути оснащена такими-то інструментами і миючими засобами. Я про це Анатолію вже казав. Якщо буде система, то він зможе брати за франшизу більше. І зможе залучити більше франчайзі. Я вважаю, що саме відсутність системи гальмує розширення нашої мережі.

— Які стратегічні цілі стоять перед Вами у бізнесі?
— Поки що такої дуже далекої стратегії розвитку не бачу. Зосереджений на тактиці. Тактика така: треба себе трохи розгрузити, бо зараз на мені стільки всього, що не вистачає сил займатись тим, чим повинен займатись директор. Першочергове завдання — треба збільшити базу клієнтів на контрактне прибирання, щоб був стабільний дохід і, відповідно, я міг взяти в оренду офіс, склад. Бо зараз склад — то мій гараж, а працюю я вдома, а вдома, як розумієте, далеко не робоча атмосфера. Отже, треба мені офіс і склад окремо. І пізніше треба буде людей уже брати на ставку, дати їм стабільність, щоб я вже міг сміливо делегувати їм прибирання. Бо коли в мене з’являється замовлення, а я не знаю, чиїми то руками робити, то дуже погано. Переважно намагаюся організувати процес, але якщо людей нема, то закочую рукави і працюю сам.

— Любите займатись прибиранням?
— Щоб аж так дуже любив, то ні. Але ще в школі кожної суботи вставав, все вдома пилососив, протирав пилюку. То був мій обов’язок. Потім вже женився і спихнув то на дружину. (Сміється.) Трошки розслабився. Але дуже люблю порядок, у мене всі речі мають бути акуратно поскладані, бо безлад на мене дуже давить. По роботі прибирати спочатку було дуже цікаво, потім — менше.

— Які уроки Ви для себе винесли, займаючись бізнесом?
— Що в сфері послуг головне нікому не відмовляти, бо, як правило, одному відмовив — десять втратив. І друге — послуга має бути виконана ідеально. Тобто проблема має бути вирішена в повному обсязі. Тоді все буде добре. Сервіс має бути. Треба бути порядним, з клієнтом ввічливо поводитись. А не так, що майстра ще доводиться припрошувати до роботи, годувати його, пиво йому купувати, сигарети. Коли люди бачать, що ми працюємо без перекурів, то вони тоді дуже добре ставляться до нас і кажуть, що з нами приємно мати справу.

— Мабуть, в уявленні українця таким і має бути сервіс європейського рівня…
— Так. Знаєте, на мою думку, за кілька років клінінг в Україні досягне одного рівня з великими системними компаніями на кшталт «Нова Пошта» і т.п. Тобто всі люди знатимуть про цю послугу, користуватимуться нею і не знатимуть, як без неї жити. Так буде. Бо, наскільки я читав, у Штатах 60% будівель обслуговуються професійними клінерами, в Європі — 50%, а в Україні — 3% всього. У нас тут ринок величезний! В Україні зараз багато відкривається клінінгових компаній. Не всі справляються, але ринок дуже швидко розвивається. У Львові десь 30 клінінгових компаній точно. У Києві — 100.

— Я вже Ваших колег про це запитував, і ще Вас запитаю: чи реально стати мільйонером, займаючись клінінговим бізнесом?
— Мільйонером не знаю, чи станете, але це — хороший старт в напрямку до того. Усе залежить від вас. Ніхто вам не заважає. Якщо у вас в голові установка, що вам хтось щось винен, і влада погана, і податки деруть, то у вас ніколи нічого не вийде. Якщо ви позитивно налаштовані, працюєте — все буде добре.

Я думаю, зараз в Україні такий момент, що населення перероджується. Навіть у нас в Стрию з’явилось багато новобудов, отже, є люди, які заробили якийсь капітал і вкладають його тут же, на місці. Бо є такі бізнесмени, які, навіть маючи нормальні гроші, й далі хочуть виїхати за кордон, бо тут щось їм заважає. Напевно, комплекс меншовартості. У нас не така вже й погана держава, не такі страшні податки.

Знаєте, той бізнес — то є таке відображення мого патріотизму. Хочу показати всім, що я тут був ніхто, простий офіціант, почав бізнес з нуля, ніхто мені ні копійки не дав, а бізнес постійно росте, я з нього годуюся. І він і далі буде рости. Я всім доведу, що в Україні можна нормально жити, заробляти і все залежить від тебе.

Опубліковано: 16.08.2017
Розмовляв Василь Жовтенко


Поділитися з друзями:

Категорія: Інтерв`ю з франчайзі | Переглядів: 442

Більше інтерв`ю


Читайте і любіть нас :)

Дякуємо. Гарного вам дня!