Новини » 2018 » Березень » 28 »
«Перед концертом «Океану Ельзи» ми зібрали на стадіоні чотири чи п’ять машин сміття»
Цією публікацією ми продовжуємо цикл інтерв’ю з франчайзі клінінгової компанії «Універсальний Прибиральник», в яких вони розповідають, що підштовхнуло їх до того, щоб започаткувати власну справу, чому зупинили свій вибір на сфері надання клінінгових послуг, чому обрали франшизу «Універсальний Прибиральник», а також діляться своїм досвідом, секретами, мріями.

Андрій Лозинський— Пане Андрію, чи багато у Вас роботи напередодні Великодніх свят?
— У нас на Західній Україні є така тенденція, що перед Паскою всі хочуть навести у себе порядки, все поприбирати. Це стосується як приватних, так і юридичних осіб — тих же автосалонів великих. Усі миють вікна, вітрини. Тут ще так співпало, що і після зими треба зробити порядок, і перед Паскою. Тому з кожним днем, чим ближче до свята, тим більше маємо об’єктів на обслуговування. Учора, наприклад, три об’єкти було, сьогодні три об’єкти. Доводиться в такому трохи напруженому графіку цей місяць працювати.

— Справляєтесь тими силами, що мали, чи, може, довелось найняти додаткових працівників?
— Люди постійно потрібні. Бо хтось хоче піти у відпустку, хтось — на постійну роботу. Як такої плинності кадрів немає, але людей добираємо постійно. Бо маємо ще контрактні об’єкти, які обслуговуємо на постійній основі, і там також потрібні робочі руки.

— Як Ви потрапили в «Універсальний Прибиральник»?
— Випадково. На відміну від інших франчайзі, я того не шукав. Я в «Прибиральнику» з 2011 року. Якраз в кінці березня буде 7 років — ми з Анатолієм (Анатолієм Мельником, власником франшизи «Універсальний Прибиральник». — прим. авт.) договір підписали 30 березня. А до того часу я був їхнім постачальником. Я займався продажем обладнання та інвентаря для клінінгу. Але так вийшло, що той франчайзі «Прибиральника», який працював у Львові переді мною і з яким ми контактували, вирішив змінити вид діяльності. Відтак декілька місяців нікого не було. Я увесь той час телефонував Анатолію, запитував, коли вже буде хтось у Львові, щоб я з ним міг працювати. Нема, нема, нема. Чекайте, чекайте, чекайте. З того всього я вирішив сам зайнятися клінінгом у Львові. Як тепер пам’ятаю, то була субота, падав дощ, я поїхав у Франківськ, де ми зустрілись із Анатолієм, поговорили, і я вирішив, що буду працювати. Декілька місяців намагався суміщати зі своєю попередньою роботою, але зрештою переключився повністю на цю справу.

— Ви кажете, що до «Прибиральника» займались постачанням обладнання. Це був Ваш власний бізнес?
— Ні, я був представником у Львові. Сама фірма була київська.

— То ніякого досвіду підприємницького у Вас на той час не було?
— Ні. Я весь час був найманим працівником. «Прибиральник» — то такий перший мій бізнес.

— Коли Ви усвідомили, що не хочете більше бути найманим працівником?
— У 2008 році я мав дуже хорошу роботу, високооплачувану. Але коли сталася криза, все в один момент луснуло, як мильна бульбашка, і не стало нічого. Я втратив роботу. То був такий перший поштовх до того, що треба починати щось своє, де ти ні від кого не залежиш, а все залежатиме від тебе. Щоб більше таких несподіванок не було.

— Але власна справа — це значний ризик…
— Звичайно. Тут і відповідальність більша. До речі, аналізуючи тепер, уже як власник бізнесу, чому тоді в тих моїх роботодавців завалився бізнес, я зрозумів, що трохи неправильно у них він був побудований.

— Що саме послужило спусковим гачком, що Ви вирішили зайнятись клінінгом?
— Оскільки я ще до того спілкувався зі всіма клінінговими компаніями у Львові як постачальник, то я знав, що то таке. Я знав уже трошки ту кухню. Може, в тому плані мені було трошки легше вникнути в той бізнес, бо я вже трошки з ним був знайомий. Бачачи, як працюють інші клінінгові компанії у Львові, я вже знав, що той бізнес є прибутковий. Тому я був готовий ним займатись.

— Складно було на початку?
— Мені пощастило, бо я увійшов в цей бізнес якраз у період перед святами, і у нас відразу було дуже багато роботи. Буквально на наступний тиждень після розмови з Анатолієм у Франківську я вже мав перший об’єкт.

— Вам справді пощастило, що не почали у січні або лютому. Це у клінінговому бізнесі, як розповідали франчайзі у попередніх інтерв’ю, «мертвий сезон».
— Так, особливо січень. Я читав, що всі франчайзі кажуть, що лютий найгірший, але в нас у Львові декілька років поспіль чомусь найгіршим був листопад. Зараз, щоправда, це вже не так відчутно, бо у нас напрацьована база клієнтів, так що робота є постійно.

Так що ми зі старту мали дуже багато роботи. І це був теж такий додатковий поштовх, тому що ми зразу побачили віддачу. Зразу собі «відбили» кошти, які вклали на початках.

— Як швидко?
— Дуже швидко. Буквально за два чи три місяці усі вкладені кошти повністю нам окупилися.

— Яку допомогу Ви отримали від «Універсального Прибиральника» на старті?
— Тоді ситуація була дещо інша, ніж зараз. Це зараз, коли в мережу приходить новачок, його скеровують на навчання до більш досвідченого франчайзі, а тоді було тільки п’ять представництв, і всі вони почали плюс-мінус одночасно. Тому ми самі всьому вчились. У цьому плані нам було трошки важче, ніж тим, хто зараз вступає.

— У чому ж тоді був «прикол» купувати франшизу?
— «Прикол» був, бо був розкручений сайт. Ми тільки почали працювати, а сайт «Універсальний Прибиральник» уже був у Львові на перших позиціях в Інтернеті. По деяких запитах ми були перші, по деяких — в першій трійці. Це багато-що давало, бо люди звертались в першу чергу до нас. Що стосується Інтернету, у нас був один цікавий випадок. Люди ж переважно не хочуть витрачати час на пошук — перші три компанії обдзвонюють, щоб порівняти ціни. Так-от, у нас був випадок, коли клієнт подзвонив нам першим, а потім ще обдзвонив десять компаній, і все одно повернувся до нас.

Крім того, ми все-таки підтримували зв’язок з іншими представництвами — до Володимира Антоновича у Франківськ періодично дзвонив за консультаціями, до Вікторії в Донецьк. Це теж багато чого дало.

Плюс, уже були напрацьовані постачальника, які працювали з «Прибиральником» і давали знижки. У нас і на сьогодні є постачальники, які для «Універсального Прибиральника» дають знижки до 40% від роздрібної ціни. Так виходить за рахунок об’єму. Якщо би я не працював з «Прибиральником», невідомо, чи я б таку знижку отримав. Це стосується не тільки миючих засобів, це стосується інвентаря, обладнання — порохотягів, підлогомиючих машин, будь-чого.

Довідка

Андрій Лозинський
В мережі з: 30.03.2011
Розпочав бізнес: у 27 років
Обслуговує місто: Львів
Здобув звання: Активні франчайзі

— Що на початку було найскладніше?
— Людський ресурс. Він як був найскладнішим, так і залишається. Складно підібрати оптимальну команду. Але якось так склалось, що коли я починав, то багато-хто з тих працівників, які прийшли до мене, були уже з досвідом більшим, ніж в мене. І так виходило навіть, що в деяких питаннях вони мене вчили. Я знав теоретично, як працювати з обладнанням, але що стосується роботи з миючими засобами, то я вже у своїх працівників досвід переймав. Дехто з тих працівників, з якими я починав, працюють зі мною і досі. Як і в будь-якій сфері, у нашій дуже важливо знайти правильних людей…

— Яка у Львові взагалі ситуація з кадрами? Гірша чи краща, порівняно з іншими регіонами?
— На нас дуже впливають наші сусіди.

— Польща?
— Так, Польща. Мало того, що багато працівників їдуть туди на роботу, так ми ще й відчуваємо вплив на рівень зарплат. Бо чомусь працівники відразу порівнюють, що вони можуть тут отримати, і що можуть заробити там. Щоправда, в нас минулого року була така ситуація, що наші працівники, які поїхали на літо в Польщу на заробітки, заробили в результаті менше, ніж ті, що залишились в мене.

Ще велику конкуренцію у нас створюють заводи, які відкрились останнім часом.

— А, маєте на увазі «Фуджікуру»?
— Так, «Фуджікура», «Бадер»… Вони дуже багато працівників переманюють. Хоча, у нас є працівники, які попрацювали там трохи, і повернулися назад.

— Кажуть, там дуже важка робота…
— Так. В принципі, зарплата із цими заводами у нас конкурентна. А місцями, залежно від сезону, у нас виходить навіть більше, ніж там.

— Як Ви добиваєтесь, щоб працівники виконували роботу якісно? Заохочуєте їх чимось?
— Людей постійно потрібно заохочувати. І їх потрібно тримати… не кажу в «єжових рукавицях»… треба постійно слідкувати, щоб була дисципліна. Є такий вислів, що будь-який найманий працівник працює у три рази гірше за власника бізнесу. Це так в середньому, бо одні ж працюють у два рази гірше, а інші — у п’ять разів гірше. Стараємось, щоби у нас всі працювали з максимальною віддачею. Я зі свого боку, відповідно, намагаюсь зробити все, щоб вони були задоволені, щоб навіть не розглядали такого варіанту, щоб їхати працювати за кордон, чи ще щось. Вони знають, що до мене завжди можна звернутись за допомогою, відпроситись, якщо їм треба кудись у своїх справах. Тобто у нас стосунки не суто робочі, у нас з працівниками відбувається жива комунікація. Завжди стараємось знаходити золоту середину, щоб і мені, і їм було добре.

— Чи пригадуєте Ви своє перше замовлення?
— Так. Це не було щось таке надзвичайне. Звичайний офіс. Треба було вимити вікна і почистити ковролін. Ми з першого ж разу зарекомендували себе дуже добре, і той клієнт продовжував з нами працювати наступні п’ять років.

— На той момент у Вас вже були працівники чи Ви самотужки прибирали?
— Тоді я покликав, щоб мені допоміг, керівника іншої львівської клінінгової компанії, з яким ми були в хороших стосунках. Він поїхав зі мною і допоміг мені це зробити.

— Мабуть, шкодує тепер, що Вам тоді допоміг. Конкурент як-не-як…
— Знаєте, я зі всіма керівниками клінінгових компаній у Львові, з якими починав сім років тому, в хороших стосунках. Я їх не вважаю конкурентами — це, швидше, мої партнери.

— Скільки у Львові клінінгових компаній?
— Сім років тому їх було, напевно, менше десяти. Таких, що реально могли будь-яке замовлення виконати. На сьогодні їх уже більше, але переважно вони виконують нескладні роботи — прибирання квартир, миття вікон, хімчистка. Хтось це робить краще, хтось гірше. Але таких, що можуть братися за роботи будь-якої складності, так і залишилось близько п’яти.

— У чому особливості ринку послуг з професійного прибирання у Львові? Які саме послуги тут найбільш «ходові»?
— «Плюс» Львова в тому, що тут є багато підприємств з іноземними інвестиціями. І у нас багато офісів іноземних фірм. А в них за кордоном уже давно відпрацьовані стандарти, тож вони навіть не розглядають такого варіанту, як брати в штат прибиральницю. Вони це все відразу віддають на аутсорсинг, не створюють собі зайвих проблем.

Є, звичайно, керівники, які вважають, що можуть зекономити, найнявши прибиральницю за меншу зарплату. Але якби вони порахували уважніше — зважили на те, які виходять середні витрати на метр квадратний, включно з придбанням миючих засобів, — то зрозуміли б, що ця економія примарна. Хай навіть наші послуги будуть трошки дорожчими, але зате ти з себе знімаєш всі проблеми і відповідальність за чистоту. Ти просто знаєш, що зранку прийдеш в офіс, і там буде чисто. Не переймаєшся, що треба шукати заміну прибиральниці, коли вона захворіла. Чи там хімія закінчилась, чи ще щось. Тебе то не хвилює. Ти знаєш, що в кінці місяця треба заплатити певну суму грошей, і за ту суму у тебе має бути цілий місяць чисто. Все. Весь світ так працює. І ми до того йдемо. Просто потрібен час, щоби всі то зрозуміли. Я то так пояснюю всім на прикладі миття автомобіля. Мені щоби самому помити свій автомобіль, треба витратити дві години часу. Або ж я можу заїхати на автомийку, заплатити хлопцям, і вони мені за півгодини то зроблять. Заплатити їм 100 гривень і мати ще півтори години вільного часу, щоб заробити ще 200 гривень.

— Чи траплялись з Вами за ті сім років, що Ви працюєте в цьому бізнесі, якісь цікаві історії? Можливо, якесь замовлення врізалось в пам’ять…
— Знаєте, я такий по натурі, що ніколи не боюся роботи. І були такі випадки, що я брався за об’єкт, а потім думав, як його зробити. Найскладнішим об’єктом був стадіон «Арена Львів», який ми прибирали під час концертного туру «Океану Ельзи». Треба було знайти багато працівників. Стадіон стояв майже рік часу не прибираний: остання подія на ньому була у вересні, а 31 травня мав бути концерт «Океану Ельзи».

— Це Ви прибирали суто чашу стадіону?
— Повністю все. З усіма санвузлами, усі підсобні приміщення. То десь два тижні часу нам зайняло. І то ми обслуговували його перед концертом, під час концерту і після концерту.

— Скільки машин сміття вивезли?
— Ми його не вивозили, ми його тільки складували. Машин, напевно, чотири чи п’ять було наскладовано сміття. Найважче було під час самого концерту. Я настільки був весь в тому прибиранні, що з усього концерту почув вже тільки останню пісню.

— Що це була за пісня?
— Я зараз не згадаю. Я просто почув, що Вакарчук там співає, і це вже була остання пісня.

А коли вже був другий концерт, то я піднявся на сам верх і зі скайбоксу побачив тих 50 тисяч людей на стадіоні… Тоді до мене прийшло усвідомлення, що ми здатні виконати роботу будь-якої складності.

— З Славком Вакарчуком мали змогу перекинутись словами?
— Якщо чесно, в той час про то навіть не думалося. Думалося, щоб своє зробити. Взагалі, ми «Арену Львів» прибирали ще перед її офіційним відкриттям. Там було багато фірм-підрядників, але нам дали прибрати найважливіші приміщення. То в той час ми і з Платіні бачилися, президетом УЄФА, і на той час з президентом Януковичем на стадіоні зустрічалися.

— Як Вам вдалось отримати таке круте замовлення?
— Випадково.

— Справді?
— Так. Вони шукали, хто прибере. Ми запропонували найкращі умови, і нас взяли.


Андрій Лозинський: «На жаль, у нас ще з радянських часів так склалось, що робота прибиральниці вважається непрестижною. «Вчись, дитино, бо будеш двірником». А насправді це дуже тяжка робота, яка потребує дуже багато знань. Нема жодного вузу в Україні, який би готував спеціалістів з клінінгу.»


— Ви вже так довго в цьому бізнесі. Чи не задумувались Ви над тим, щоб відмовитись від франшизи і далі працювати під власним брендом?
— Ні, я, чесно кажучи, над тим не задумувався. Користь від франшизи на сьогодні більша, ніж кошти, які я за неї сплачую.

— Але ж у Вас вже є «набита» клієнтська база, Ви знаєте про прибирання стільки, що самі можете навчати інших — навіщо Вам зараз та франшиза?
— Команда. Це вже навіть не просто команда, а друзі. Спілкування. Ми настільки близькими стали за той час, що ти кожен день потребуєш того спілкування з людьми з цілої України. З нетерпінням чекаю, коли буде наступна всеукраїнська зустріч, щоб знов з усіма побачитись, поговорити.

— Гаразд. Що, на Вашу думку, у франшизі «Універсальний Прибиральник» потребує вдосконалення?
— Та вдосконалення завжди корисне. Але зараз мені важко сказати, що конкретно слід вдосконалити. Я над тим питанням не задумувався. Анатолій докладає всіх зусиль, щоби франшиза розвивалась, постійно вносить в неї якісь новації.

— У чому специфіка клінінгового бізнесу?
— Це специфічний бізнес, який потребує дуже багато знань. Ми маємо справу з великою кількістю поверхонь, матеріалів, які потрібно обслуговувати — підлога, меблі, будь-що. Потрібно знати, що, де використовувати. З кожним днем матеріалів і засобів догляду за ними стає все більше, і ти мусиш постійно слідкувати, бути в курсі всього цього, воно все на твоїй відповідальності.

На жаль, у нас ще з радянських часів так склалось, що робота прибиральниці вважається непрестижною. «Вчись, дитино, бо будеш двірником». А насправді це дуже тяжка робота, яка потребує дуже багато знань. Нема жодного вузу в Україні, який би готував спеціалістів з клінінгу.

— А є потреба?
— Є. Наспраді, на сьогодні для того, щоб опанувати цю спеціальність, потрібно витратити роки — настільки багато нюансів, знань, навиків. Тої інформації вистачить на роки навчання. Це так здається, що ця робота є дуже легкою — пішов помахав шваброю чи протер там пилюку. Насправді це потребує дуже багато знань, щоб поверхню не зіпсувати, а зробити чистою. Так само, як автомобіль ти з першого разу не зможеш водити добре, так і прибрати з першого разу ти не зможеш якісно. Тобі хтось мусить показати, і лише потім ти потрошки мусиш сам то пробувати, щоб навчитись самостійно робити.

— Складається таке враження, що клінінговий бізнес потребує від підприємця постійної до себе уваги, інакше все розвалиться. Ви можете собі дозволити поїхати кудись на відпочинок?
— Я можу собі це дозволити. Просто на то мені потрібен був час — щоб людей навчити працювати, щоб вони знали, де, які засоби слід використовувати. Бо зіпсувати дуже легко, а потім відновлювати дуже важко і дуже дорого. На сьогодні я можу їх залишити і я знаю, що бізнес може працювати без мене.

— Скільки часу у Вас пішло на вибудовування системного бізнесу?
— До п’яти років. Для початку мені знадобилось два роки, щоб самому зрозуміти, як це все працює. Я з усіма їздив на об’єкти, прибирав разом з ними, бо мені було це цікаво. І зараз, наприклад, якщо мені говорять, що щось там не відмивається чи не відчищається, я можу підказати, що треба зробити, щоб це таки відмити або відчистити.

— Вам взагалі цей бізнес подобається? Знаходите в ньому можливість для самореалізації чи все ж таки хотіли б спробувати себе в чомусь іншому?
— Я такий, що не стою на місці, постійно розвиваюсь. Я завжди відкритий до нових ідей, завжди будь-які варіанти розглядаю. Але на сьогодні цей бізнес для мене основний, бо поки що він дає найбільший прибуток. А якщо будуть якісь ідеї, можна буде їх розглянути.

— Які у Вас плани? Є ще куди розвиватись чи відчуваєте «стелю»?
— У нас «стелі» немає. В цьому бізнесі важко стати монополістом, бо реально будь-що ми можемо робити. Тут ковролін почистити, тут повитирати, тут помити… Будь-яка будівля потребує нас. На сьогодні я просто стараюся привчити людей до клінінгу. Хочу змінити стереотип, показати людям, що бабусям з дерев’яними швабрами є альтернатива, яка вартує зовсім небагато і яку вони можуть собі дозволити. Чим більше людей то почнуть розуміти, тим більше ми матимемо роботи, і тим сильніше той бізнес розвиватиметься. Я не хочу хвалитися, але за сім років у нас залишилось багато старих клієнтів, додались нові. Як і в будь-якому бізнесі, у цьому виживає сильніший, той, хто кращий. Я бачу простір для розвитку нашого бізнесу тільки за рахунок підвищення якості послуг.

Опубліковано: 28.03.2018
Розмовляв Василь Жовтенко


Поділитися з друзями:

Категорія: Інтерв`ю з франчайзі | Переглядів: 89

Більше інтерв`ю


Читайте і любіть нас :)

Дякуємо. Гарного вам дня!