З одного боку, справді діло благородне: зробити місто чистішим (а отже, здоровішим), принести користь населенню… Та, з іншого, наскільки безпечною є ця робота для охочих – не відомо, хто і що там робив, а потім ви своїми руками (дарма що вони в гумових рукавицях – це всього лиш гума, яка закриває тільки долоні – а як же інші ділянки тіла?). А потім ще до біди схопиш якусь болячку і думатимеш, де воно взялося, адже ти завжди миєш руки перед їжею, не тягнеш до рота все, що бачиш, і взагалі дотримуєшся правил особистої гігієни.
Хоча це, безумовно, величезний плюс – ініціатива небайдужої молоді (а ще кажуть, що наша молодь бездієва, некультурна і взагалі ні на що не годна). Радує і те, що цього разу все обійшлося добровільно, а не як це у нас буває… На думку спадають веселі часи, коли школярі брали участь у таких же заходах, із однією, проте, різницею – відсутністю права вибору.
А тепер розкажу вам казку (звичайно, зі щасливим кінцем).
ВСТУП: Одного сонячного казкового дня, який пророкував щось дивно-чарівне, учні 10-х та 11-х класів були ошелешені «суперприємною» новиною, яка навіть у найсмирнішого з них викликала такий приплив адреналіну і потік негативних емоцій у бік оповідача, що уявити може далеко не кожен. Що ж це була за новина?
ЗАВ’ЯЗКА: Слід сказати, що наступного (після цього) дня розпочиналися Великодні канікули, а це, самі розумієте, що означає, – прибирання у квартирі, допомога на кухні, вояж у село і таке інше. Одним словом, турбот вистачає. А тут ще й це! Зміст новини був приблизно таким: «Мер дав розпорядження влаштувати суботник (то нічого, що була середа). Учні-старшокласники прибиратимуть парк імені Лесі Українки». Учні-старшокласники, м’яко кажучи, не зраділи…
РОЗВИТОК ПОДІЙ: Отож, учні (хоча я б у цій ситуації назвала їх радше безплатною робочою силою) під пильним наглядом та керівництвом педагогічного колективу до блиску протирали асфальт у парку. Треба зазначити, що культурна програма була розрахована на 5 класів, у кожному з яких навчається приблизно 30 учнів, – разом 300 рук (150 школярів). Зі 150 «запрошених» розділити «радість» прийшло 30-35 (60-70 рук). Але тут – маленька халепа: наявний інвентар (близько 12 віників) виявився недостатнім!
Парк імені 900-річчя Луцька. Наслідки спілкування з природою городян.Стомлені і знесилені повернулися дітки додому, де на них чекала купа домашніх клопотів, пов’язаних зі святами. Компенсувати завдані фізичні «незручності» – біль у суглобах, розтягнуті м’язи і таке інше (а ще й «плюс» до того нервові клітини, які не відновлюються) вирішили 2-ма способами: перший – у формі подяки на листку формату А-4 на дошці шкільних оголошень, другий – у «доданні балу до атестації з деяких предметів».
І це, звичайно, провина не вчителів, які, навпаки, бажають нам кращого і хоч якось намагаються пом’якшити ситуацію, не дирекції, яка просто виконує наказ…
КУЛЬМІНАЦІЯ: Минуло трохи часу: учні заспокоїлися, «суботник» забувся. Але, очевидно, пан мер вдруге виявив милосердя і вирішив дати ще один практичний урок учням: а чому б школярам 10-х класів не прибрати парк іще раз? Стосовно них, прибиральників-практикантів, усе ясно: безкоштовна робоча сила, безцінний досвід (тим паче – з цією діяльністю вони вже зіштовхувались), а от щодо двірників… Пане мер, ви ж позбавляєте їх заробітку, адже це саме їхні обов’язки – підтримувати чистоту в місті! Спитайте в будь-якого вчителя, який обов’язок учня, – і Вам стовідсотково скажуть: вчитися, а не виконувати чужу роботу!
Подібні заходи призводять не лише до нервового напруження, а й до негараздів зі здоров’ям. Не лише тому, що елементарно можна «підчепити» якусь хворобу (а потім іще, чого доброго, дістати ускладнення), а й тому, що збивається щоденний режим підлітка, для якого цей період є вирішальним у формуванні організму. Бо ж виходить, що в ім’я чистоти учням відміняють усі заняття цього дня, але ж обсяг навчального матеріалу не зменшується!
Логічно, що наступного дня школяр отримає подвійне навантаження, отже, стомиться вдвічі більше і зіб’ється зі своєї звичної системи. А якщо організм ще й нестійкий, то це може плавно перейти у перевтому; учень пропустить декілька днів навчання, «доганятиме» матеріал, можливо, нахапається поганих оцінок.
І кому від того добре? Парк через два дні перетвориться знову на сміттєзвалище, двірники не отримають грошей, учні будуть роздратованими, злими і розчарованими – мовляв, нема у світі справедливості…
РОЗВ’ЯЗКА: Цілком можливо, що це робиться для виховання молоді – з метою навчити їх поважати навколишнє середовище, працю людей. А, може, просто за звичкою дяді і тьоті з дорослого світу все ще думають, що дитина мовчатиме, що вона проковтне свою образу, потопчеться по своїх принципах і робитиме все, як того хочуть інші?..
МОРАЛЬ: Будьте людьми – не засмічуйте парк (взагалі нічого не засмічуйте!), бо, крім прибирати, туди ще й ходять на відпочинок!..
Катерина ЛЕМІЩАК учениця Луцької школи-гімназії №4
Джерело: pravda.lutsk.ua
