Новини » 2017 » Жовтень » 13 »
«У перспективі я хочу передати цей бізнес сину і його молодій дружині»
Цією публікацією ми продовжуємо цикл інтерв’ю з франчайзі клінінгової компанії «Універсальний Прибиральник», в яких вони розповідають, що підштовхнуло їх до того, щоб започаткувати власну справу, чому зупинили свій вибір на сфері надання клінінгових послуг, чому обрали франшизу «Універсальний Прибиральник», а також діляться своїм досвідом, секретами, мріями.

Ірина Мачулянська— Пані Ірино, Ви прийшли в «Універсальний Прибиральник», уже маючи досвід роботи в клінінгу?
— Ні. У середині 2000-х я думала зайнятись прибиранням приміщень, квартир. Шукала в Інтернеті, як і з чого почати, що робити. Потім на якийсь час відклала ту затію. А після 10 років повернулась до неї, але до того часу навіть встигла забути, що раніше уже хотіла цим займатись, на що мені мій чоловік сказав: «Ти ж уже в цьому напрямку рухалась десять років тому».

— Чому саме клінінг?
— Це з дитинства. Моя мама, яку я дуже люблю, настільки акуратистка, що, попри те, що зараз їй 77 років, у неї вдома все стерильно. І от вона мене так привчила: я приходила зі школи і, перш ніж сісти поїсти, я робила вдома вологе прибирання. У нас вдома все було стерильно, на що мій тато часто казав: «У нас зігниє підлога від цього намочування кожного дня». Це було закладено з малих років — порядок, порядок, порядок. Уже в зрілому віці, якщо я приходила до якихось своїх знайомих, і бачила, що вони потребують допомоги… Просто я людина віруюча, і коли бачила, що хтось потребує допомоги, я її пропонувала: «От, я можу тобі з цим допомогти — пропилососити, щось помити. Хочеш?». — «Так, допоможи». Я робила це із задоволенням. А потім подумала: чому б на цьому не заробляти гроші?! І от так.

— Звідки Ви дізнались про франшизу «Універсальний Прибиральник»?
— Я стала дивитись в Інтернеті, які є клінінгові компанії, і натрапила на цю франшизу. Подзвонила її власнику Анатолію Мельнику. Домовились з ним про зустріч. Вона мала відбутись в Івано-Франківську, але не склалось, бо не було квитків на поїзд. Відтак Анатолій, ще не будуючи зі мною достатньо знайомий, запропонував мені відразу поїхати на навчання у Кривий Ріг до франчайзі Оксани Лавської. Тобто моє знайомство з «Універсальним Прибиральником» почалось уже практичною роботою — з хімчистки, з миття вікон і так далі.

— Скільки років Ви уже в цьому бізнесі?
— У лютому буде чотири роки.

— Це Ваша перша власна справа?
— Так. Я сама за фахом фізик. Закінчила університет Шевченка, фізичний факультет. Але за фахом не працювала, тому що одна дитина народилась, потім друга. Працювала певний час у дитячому садочку, щоб мати змогу влаштувати туди дітей, бо це була ціла проблема. Потім так було у мене в житті, що працювала в обчислювальному центрі Південно-Західної залізниці. А потім вирішила, що досить працювати на дядю і тьотю — хочу на себе.

— Складно було опановувати тонкощі підприємництва?
— Річ в тому, що мене надихнули мої колеги по «Універсальному Прибиральнику». Звісно, було складно, незрозуміло, страшно. На старті допомогло навчання в Оксани Лавської, хоча й після нього якісь моменти для мене залишались незрозумілі. Величезний «плюс» був, що в нас був внутрішній закритий форум (а тепер є ще й група у Viber), де можна звернутись до колег за порадою, і вони обов’язково допоможуть.

Необхідно було освоювати обладнання. Важке обладнання, як-от роторна підлогомиюча машина, яка… ну, не кожен мужчина її втримає. Виявляється, все вкрай просто. Я ще потім навчала своїх чоловіка і сина нею користуватись.

Довідка

Ірина Мачулянська
В мережі з: 14.02.2014
Розпочала бізнес: у 45 років
Обслуговує міста: Вишневе та Боярку
Здобула звання: Активні франчайзі

— З чого Ви починали?
— За порадою Оксани Лавської я розпочала з хімчистки. Щоб залучити клієнтів, розклеювали по під’їздах, на дошках оголошень нашу рекламу про те, що ми надаємо послуги з хімчистки м’яких меблів, килимів. І також послуги з прибирання. Але перші дзвінки були щодо хімчистки. Ми приїжджали на квартиру, оформляли заявку, забирали килим, привозили його в цех хімчистки, а потім вже чистий доставляли назад клієнтам. Потім потихеньку чищення м’яких меблів стали освоювати.

— А як швидко Ви отримали замовлення саме на професійне прибирання?
— Десь протягом місяця була перша заявка, на яку поїхала я зі своїм чоловіком і з сином. Це був складний об’єкт — дворівнева квартира після будівництва. Це був серйозний досвід. Я ту квартиру три дні відгризала. Схудла на три кілограми. І на той момент, коли ми вже здавали цей об’єкт, у мене відпало будь-яке бажання далі цим займатись. Але вже на ранок наступного дня, переночувавши, я чітко вирішила, що хочу розвиватись в цьому напрямку. Для мене було дуже цінно, що клієнт, віддавши свою квартиру в жахливому стані, після прибирання зайшов і сказав: «Вау, як круто!».

— Чому Ви вирішили працювати за франшизою, а не займатись цим бізнесом самостійно?
— А навіщо мені винаходити велосипед, якщо він уже винайдений?!

— Що саме дає Вам те, що Ви придбали франшизу «Універсальний Прибиральник»?
— Річ в тому, що у нас дивовижний генеральний директор мережі. Це людина, яка завжди готова допомогти, підказати, скерувати, десь із кимось звести. Мене це відразу в ньому підкупило. Взагалі, люди в нашій мережі відкриті, діляться усім, що в них відбувається. Це дуже допомагає. Окрім того, у нас є доступ до постачальників, які дають нам хороші знижки. Ми з ними усіма дружимо. І коли в нас відбуваються всеукраїнські зустрічі франчайзі, вони на них теж приїжджають.

Якщо мені раптом потрібно щось із обладнання, якого в мене нема, я телефоную в Київ, і мій колега по франшизі каже: «Так, приїжджай, візьми це обладнання». Якщо йому щось потрібно, я також йому допомагаю. У нас така взаємовиручка. Якщо трапляються у когось якісь «косяки», усі включаються, дають майстрів, до яких можна звернутись і питання вирішити. Це вартує більшого, ніж ті гроші, які ми платимо за франшизу.

— Вишневе — невелике містечко із 38 тисячами населення, якщо вірити «Вікіпедії». Вам тут є де розвернутися?
— Насправді, кількість населення у нас набагато більша. Понад 50 тисяч однозначно. Але у мене франшиза придбана і по Боярці. Тобто у мене два міста. І ще сусідні села, вони достатньо великі, дуже багато новобудов там зараз. Передмістя Києва забудовується дуже інтенсивно.

Якщо казати про платоспроможність населення, то, так, можна найняти прибиральницю за менші гроші. Але люди на цьому не раз обпікались, бо приходила до них бабця з відром оцинкованим і дерев’яною шваброю, щось не так зробила, щось зламала. Тому вони вже воліють більше заплатити, але бути впевненими у якості. Як каже наша Оксана Лавська, хтось їздить на «Матізі», а хтось їздить на «Фольксвагені», а ще хтось — на джипі. Кожному своє.

Зараз я ще активно розвиваюсь в напрямку контрактного прибирання. Це — обслуговування на постійних засадах. Не скажу, що там дуже високий заробіток, але це постійний дохід.

— Маєте клієнтів у Києві?
— Київ ми обслуговуємо лише в тому випадку, якщо працює сарафанне радіо. Рекламуватись по Києву я не маю права, згідно з умовами франшизи. Але буває, що наші клієнти з Вишневого або Боярки порадили нас своїм близьким, родичам з Києва, і ті нам телефонують і просять приїхати. Я кажу: «У нас є представництво у Києві». — «Ні, ми хочемо тільки вас». Не питання. Наш гендиректор каже, що це допустимо — виконати замовлення в Києві. Я в свою чергу іноді, коли у мене завал, пропоную своє замовлення київському представництву «Універсального Прибиральника». Тобто ми співпрацюємо з франчайзі у Києві.


"На перше прибирання я поїхала зі своїм чоловіком і з сином. Це був складний об’єкт — дворівнева квартира після будівництва. Це був серйозний досвід. Я ту квартиру три дні відгризала. Схудла на три кілограми."


— Конкурентів багато? Підтискають?
— Чесно кажучи, я не моніторила наявність клінінгових компаній. Можливо, вони є. Іноді там проскакують якісь борди у нас. Але це все-таки більше фірми з Києва, які намагаються заходити сюди. Якось познайомилась з одним молодим чоловіком, який, як виявилось, також займався клінінговим бізнесом. Я запитала, як в нього справи. Він каже: «Величезна проблема з людьми, з персоналом».

— А як справи з персоналом у Вас?
— Раніше було проблематично, тому що робота складна. Плинність кадрів була. Мене не влаштовувало, коли людина працювала спустивши рукави. Зазвичай це видно буквально в перший же день — працьовита людина чи ні, наскільки вона старанна. Доводилось зустрічати і таких людей, від спілкування з якими виникало враження, що не вони наймаються до тебе на роботу, а ти до них. Звичайно ж, таким відразу «ні». Зараз у мене п’ять працівників, це — злагоджена бригада, яка мене цілком влаштовує. Це переважно мої ровесники, хоча інші франчайзі воліють, щоб персонал був молодий.

— Ви особисто берете участь у прибиранні квартир?
— На початку прибирала, допомагала. Потім в якийсь момент мені колеги сказали, що, по-перше, так до керівництва не буде необхідної поваги. Коли клієнт приходить приймати об’єкт, а директор філії стоїть увесь в милі, то це якби не той рівень. А по-друге, це займає час, який можна присвятити пошуку нових клієнтів. Тож я послухалась колег і перестала це робити.

— Ви розповідали, що на початковому етапі становлення бізнесу Вам допомагали чоловік і син. Вони і досі в ділі?
— Річ в тому, що син чотири з половиною місячі тому женився. І я йому відділила частину бізнесу — хімчистку. Йому це подобається, він в цьому розбирається, він це освоїв навіть краще, ніж я. Спочатку це була хімчистка килимів, м’яких меблів і салонів авто. Згодом він освоїв хімчистку шкірзамінника, шкіри, гардин. У них із моїм чоловіком бригада, вони удвох виїжджають на об’єкт, забирають замовлення... На даний момент він уже навчає людей, щоб делегувати їм частину повноважень, а самому зосередитись більше на управлінських функціях. Але, попри це, ми з ним залишаємось дуже взаємопов’язані, бо наразі у нас одна машина, тому іноді він завозить людей на об’єкт, забирає їх, розраховується з клієнтами. У перспективі я, в принципі, хочу йому і його молодій дружині цей бізнес передати.

— Чи є щось таке, що Вас не влаштовує у франшизі?
— На даний момент мене влаштовує все. У нас періодично відбуваються всеукраїнські зустрічі франчайзі. Кожного разу Анатолій, власник франшизи, заздалегідь цікавиться, про що ми би хотіли поговорити на наступній зустрічі, які питання злободенні варто підняти, яких фахівців запросити. Допустимо, якщо хтось з франчайзі не вміє добре спілкуватись з клієнтом, його привабити, то Анатолій запрошує до нас спеціаліста з комунікацій. Було бажання розвиватись в напрямку хімчистки різних покриттів — він запросив людину, яка уже, образно кажучи, зуби з’їла на цьому. Вона присвятила нам півдня, розповіла теорію, дала практику.

Якщо щось потрібно по рекламі, Анатолій скерує до професіонала. Усі ідеї і пропозиції франчайзі він бере до уваги і не консервує їх, а намагається врахувати і реалізувати. Тобто, повторюся, мене на даний момент все влаштовує. Це правда.

— Що би Ви порадили тим, хто надумає і собі приєднатись до мережі «Універсальний Прибиральник»?
— Можливо, це звучатиме дещо пафосно, але насправді необхідно насамперед визначитись для себе з мотивацією. Що для вас найважливіше — гроші чи бажання побачити в клієнті людину, побачити її потреби. Бачити в людині виключно джерело заробітку — не вихід. Безперечно, ми в цей бізнес йдемо, щоби заробляти гроші, щоб прогодувати свою сім’ю. Але рухає нами прагнення допомогти людині і почути від неї «Вау, які ви молодці! Дякую!». Для мене це найважливіше.

Опубліковано: 13.10.2017
Розмовляв Василь Жовтенко


Поділитися з друзями:

Категорія: Інтерв`ю з франчайзі | Переглядів: 51

Більше інтерв`ю


Читайте і любіть нас :)

Дякуємо. Гарного вам дня!